Огляд Bright Memory: Infinite – чи перетворився гучний шутер?

Дата випуску: 12 січня 2019 р.



Розробник: FYQD Studio



Режим: Однокористувацька гра



Видавець: FYQD Studio, Playism

Оригінальна Bright Memory побачила світ у 2020 році і наробила галасу в ігровій спільноті: проект у вільний від роботи час створив один-єдиний розробник із Китаю. Контенту вистачало лише на годину хронометражу, але цього виявилося достатньо: якісна графіка та драйвовий геймплей забезпечили грі хайп. Ми пограли у Bright Memory: Infinite – своєрідний доповнений ремейк гри. І оцінили, чи зміг видавець, адекватний бюджет та повноцінна команда зробити шутер кращим.

Зовнішність оманлива

Консольний реліз Bright Memory: Infinite довелося чекати більше півроку, зате вона в результаті вийшла не тільки на Xbox Series, а й PS5 на додачу до Switch. Проходив шутер саме на консолі від Microsoft; FYQD Studio хочеться відразу похвалити за хорошу оптимізацію. Звичайно, Bright Memory: Infinite складно назвати бенчмарком: гра побудована на тепер уже не передовому движку Unreal Engine 4, та й окремі елементи можна було виконати краще – наприклад, модель головної героїні.

У той же час освітлення і безперервний дощ разом з спецефектами, що заливають екран, виглядають досить солідно. Не кажучи вже про трасування променів, оцінити яке повною мірою, щоправда, зможуть лише власники дорогих ПК. Навіть при включеному рейтрейсинг на Xbox Series X гра працює досить плавно при 60 FPS. Лише зрідка помітні просідання – переважно це відбувається у кат-сценах. Для власників 120-герцових моніторів та телевізорів теж завезли відповідний режим.

Огляд гри почався саме з графіки, оскільки Bright Memory: Infinite – той випадок, коли дороге технічне виконання пускає пилюку в очі. Від проекту з подібною картинкою логічно чекати трепетного підходу до реалізації інших аспектів – сюжету та геймплей.

Некорисність сюжетної лінії

На початку шутера гравця без зайвих прелюдій знайомлять із найманкою на ім’я Шелія, яка має розгрібати проблеми світового масштабу. На іншому кінці світу буйствує небачений раніше катаклізм, надприродну природу якого і належить вивчити героїні. Принагідно з’ясовується, що провиною всьому тіньова організація, яка намагається заволодіти якоюсь стародавньою силою: з її допомогою можна пожвавлювати мертвих і створити цілу армію могутніх суперсолдатів.

Велика кількість бонусних костюмів еротичного змісту і крупний план на п’яту точку Шелії в ряді кат-сцен натякають на несерйозність того, що відбувається. Але це ще одна ілюзія: гра дуже серйозна і від цього лише програє. Поки сюжет розвивається десь за кадром, гравцеві більшу частину проходження доводиться слухати похмурі переговори з начальником, що наче прийшли з мілітарі-шутерів епохи PS2. І це дуже прикро: іноді задерикувате і несерйозне оповідання здатне згладити брак різноманітності в грі або прогалини в геймдизайні. Bright Memory: Infinite має великі проблеми і з першим, і з другим, а прикрити їх нездатна навіть якісна графіка.

Геймдизайн із позаминулого десятиліття

Геймплей у грі – один суцільний парадокс. Очевидно, що проект створювався із частою оглядкою на сучасних представників жанру. Шелія вміє різко дешити в сторони, робити подвійний стрибок, стрибати по стінах і навіть притягувати до себе ворогів, щоб потім цинічно зрешети недруга, що завис у повітрі. Таку механіку пропонував ще шутер Bulletstorm, який минулого року відсвяткував 10-річчя.

Азіатська естетика також ріднить проект із відносно недавньою Shadow Warriror 3, а велика кількість високотехнологічної зброї змушує згадати про трилогію Crysis. Ось тільки людина, яка відповідала за геймдизайн, явно черпала натхнення навіть не з першого Crysis, а старших колег. Через війну більшість битв протікає у прямих коридорах, замаскованих під мальовничі локації.

Арена-шутери рідко балували нас великою кількістю хитрих геймдизайнерських знахідок, але там внести різноманітність в ігрові ситуації допомагало комбінування різних типів ворогів, пасток, а часом і платформерних елементів. У Bright Memory: Infinite платформерні сегменти теж присутні, тільки реалізовані вони окремо від битв і досить незграбно. Героїня дуже дивно реагує на команди, так і намагаючись пролетіти повз кінцеву мету. А вже про доданий незрозуміло навіщо стелс-сегмент взагалі згадувати не хочеться – навіщо він потрібен у драйвовому екшені?

У рекламних трейлерах Bright Memory: Infinite вражала динамікою. Насправді ви ніби опиняєтесь у довгому коридорі-рівні з першого Serious Sam практично без ворогів. Бій з декількома десятками супротивників одночасно ще могло б додати челенджа, але і цього тут не зустрічається.

Атаки бугаїв, які вважають за краще бити поблизу, елементарно блокуються або обходяться за допомогою ривка убік. Шпана з автоматами дихне буквально від кількох пострілів. Як не комбінуй одних з іншими — обвішана здібностями та гарматами Шелія розносить їх у потерть. Місцеві боси — вважайте, ті самі рядові бугаї, тільки з непомірно роздутою лінійкою здоров’я і щитом, що періодично відновлюється, що вимагає довго і нудно спамити атаку мечем.

Вердикт: якщо брати, то тільки з великої цікавості – і за знижкою

Оригінальну Bright Memory цілком заслужено назвали демо-версією. На жаль, після кількох років розробники практично не здобули уроків і в результаті розродилися такою ж техдемкою, тільки справжнішою. Без особливих напрягів і на стандартній складності здолати кампанію можна за дві з лишком години – для проекту вартістю 20 доларів це неприйнятно. Але куди більше прикро за те, що у розпорядженні Bright Memory: Infinite були хороша графіка та придатна бойовка. Особливо потішило практично миттєве перемикання між катаною та вогнепальним рухом — на базі такої механіки можна було створити, як мінімум, цікаві битви з босами.

На жаль, команді не вистачило чи умінь, чи терпіння для того, щоб довести ефектний концепт до стану захоплюючої (і тривалої) гри. Про це, до речі, свідчить і незрозуміло навіщо пришите прокачування — додаткові здібності просто нема де застосувати, оскільки базових вистачає за очі. Занадто багато в грі створено ніби з доробком на більше: через це виникає відчуття, ніби проект викинули на ринок на стадії пре-альфи. Періодично підтуплює ІІ, дрібні баги і рандомні вильоти в дашборд лише ці домисли лише підтверджують. І якщо ви проходили Bright Memory, нічого більше нова версія дати просто не здатна.