Білі мейн-куни: особливості забарвлення та утримання
Білі мейн-куни з очима блакитного кольору — дивовижні створіння природи. Ті, кому випало щастя познайомитися з цими чудовими тваринами, залишаються від них у повному захопленні. У чому секрет білих мейн-кунів, які варіації цього забарвлення існують, у чому особливості утримання кошенят і дорослих мейн-кунів?
Вага: самці важать 5,9-8,2 кг (кастровані — до 12 кг), а самки 3,6-5,4 кг (стерилізовані — до 8,5 кг)
Забарвлення: Шоколадне, циннамон і відповідні слабкі забарвлення (лілове і фавн) не визнаються в найрізноманітніших комбінаціях (зокрема, теббі, біколор, триколор); акромеланічні забарвлення також не визнаються. Усі інші забарвлення визнані.
Голова: Голова велика, масивна, прямих, різких обрисів. Вилиці високі, ніс середньої довжини. Морда масивна, незграбна, чітко окреслена. Підборіддя сильне, велике і важке, розташоване на одній лінії з носом і верхньою губою. Профіль вигнутий.
Шерсть: Підшерсток тонкий і м’який, вкритий більш жорстким ущільненим волоссям. Насичене, вільно спадаюче вологовідштовхувальне покривне волосся, що вільно спадає, поширюється на спину, боки і верхню частину хвоста. Частина, що знаходиться внизу тіла, і поверхня всередині задніх ніг не мають покривного волосся. Бажано жабо, але повний комір не обов’язковий.
Тіло: Кішка від великого до досить великого розміру, м’язисте, розтягнуте і ширококісткове тіло прямокутного формату. Мускулиста шия має середню довжину, грудна клітка широка. Кінцівки середньої довжини, міцні, мускулисті, лапи великі, круглі, з пучками волосся між пальцями. Хвіст довгий, щонайменше до плеча, широкий біля самої основи, звужується до гострого кінчика, опушений струмливою шерстю.
Вуха: Вуха особливо великі, широкі в основі, гостро закінчуються, поставлені високо, практично вертикально. Відстань між вухами не більша за ширину одного вуха. Щіточки виступають за край вух, пензлики бажані.
Очі: Очі великі, овальні, поставлені широко і під невеликим кутом; колір має бути однаковим і поєднуватися із забарвленням шерсті.
Опис
Білий колір у всі часи був символом чистоти і невинності, викликав особливий трепет, тому біла витончена кішка не може залишити нікого байдужим. Білі блакитноокі мейн-куни — нечасте явище в природі. Вони мають власні особливості догляду та утримання, але загалом схожі на всіх інших представників цієї породи.
Батьківщина мейн-кунів — далека Північно-східна Америка, точніше, острів Мен, з доволі суворим кліматом. Вижити в поганих умовах тут могли тільки витривалі та сильні тварини, серед них і були ці чудові кішки. Природа нагородила їх усім важливим, щоб чинити опір негоді.
Тварина має сильні, довгі та широкі лапи, щоб не провалюватися в кучугури, потужний видовжений тулуб. Чудовий м’який і теплий підшерсток рятує їх від сильних вітрів і міцних морозів. Великим пухнастим хвостом кішка вкривається, як ковдрою.
Вага дорослої тварини сягає понад десять кілограмів, а довжина тіла мейн-кунів уяву просто вражає. Найдовший у світі кіт — представник цієї породи, який досяг 132 см від кінчика власного носа до куприка. Шия тварини коротка і масивна, з пухнастим комірцем. Шерсть мейн-куна — водостійка. Коти чудово плавають і води не бояться.
Особливої чарівності надають кішкам кумедний вираз мордочки і пензлики на вухах. Зовні домашня тварина нагадує єнотів або рись. Те, що ці хижаки — прабатьки мейн-кунів, всього лише красива байка.