Рекомендації з утримання мейн-куна

Цього красеня важко переплутати з якоюсь іншою породою — довга шерсть, розкосі очі та довгасті вуха не дозволяють вважати мейн-куна звичайним котом. Настільки очевидні відмінності деяких кошатників заводять у глухий кут — хіба мало, раптом таке диво природи вимагає трохи іншого догляду, ніж звичні домашні вусаті чотирилапі.

Щоб розвіяти всі сумніви, коротко пройдемося по всіх особливостях догляду за такою твариною.

Вага: самці важать 5,9-8,2 кг (кастровані — до 12 кг), а самки 3,6-5,4 кг (стерилізовані — до 8,5 кг)

Особливості характеру мейн-куна

Аналогічний вихованець не дарма став в останні кілька десятків років найпопулярнішим в усьому світі — він не тільки чудовий, а й має приємний характер. Поступливість і доброта — ось основні характеристики, яким відповідає будь-який мейн-кун, також аналогічна кішка досить розмірена і розважлива. Тварина, на відміну від більшості власних родичів, навряд чи стане псувати хазяйські меблі, не галасуватиме посеред ночі і не залізе в подібне місце, звідки самостійно потім не зможе спуститися. Отже, мейн-кун не дає приводів на нього ображатися, а тому й господар не стане його засмучувати.

Для цієї породи абсолютно нехарактерна будь-яка ворожість, її представники добрі, як собаки. Це, до речі, стосується не тільки людей, а й інших тварин. Господаря ці тварини люблять, а тому часто самі намагаються бути до нього ближче, хоча зовсім вже в душу не лізуть. Слухняний хижак ще й непогано піддається дресируванню, чим додатково нагадує псів.

Чим і як годувати?

Збалансоване харчування домашньої тварини — головна запорука її міцного здоров’я. Водночас у мейн-кунів є деякі особливості, лише побічно пов’язані з годуванням, які теж потрібно враховувати.

Наприклад, у природі предки мейн-кунів перед питтям завжди лапою розчищали поверхню води від сміття. У поїлці навряд чи будуть опале листя і гілки, але рефлекс нікуди не подівся — звір все одно буде возити в ній лапою. Щоб навколо поїлки не оформилася вічна калюжа, прислухайтеся до поради: або вибирайте важку модель, або надійно зафіксуйте поїлку. А ще не розташовуйте поїлку поруч із кормом — потрапляння водяних бризок іноді здатне зіпсувати їжу.

Із сухих кормів для мейн-кунів годиться лише преміальний клас — у ньому є все необхідне для улюбленця, а ось консервовані корми виступають лише як бонус. Якщо ви все ж таки захотіли годувати кота натуральними продуктами, акцент необхідно робити на м’ясо і кисломолочну продукцію, а ще злакові каші та овочі, при цьому в раціон необхідно окремо вводити вітаміни.

Якщо меню містить і сухий корм, і натуральні продукти, перевага має бути на боці першого.

Загалом вихованцеві можна згодовувати фактично всі з описаних вище продуктів, проте є деякі небажані види їжі. Для початку, цукор, сіль і будь-які інші спеції — абсолютно зайві речі в котячому меню. Крім того, звір не подужає навіть пташині кістки, або ж вони просто не підуть йому на користь. Жирне м’ясо на кшталт свинини, гусятини і качатини, мейн-кунам не дають, так само як і більшість перероблених продуктів з м’яса — копченості, ковбаси і так далі. Шкідливим буде і шоколад (через присутність цукру), а ще бобові та навіть картопля.

Зелень коту необхідна, але курна рослинність з вулиці може принести більше шкоди, ніж користі. Висадіть вдома трохи пшениці та вівса, і дозволяйте коту ласувати проростками самостійно.

В окремих котів теж буває алергічна реакція на окремі продукти, якщо подібне явище відмічено — прибирайте алерген з харчування. Не годуйте тварину холодною або гарячою їжею — вона повинна бути середньої домашньої температури. Для малюків їжу заздалегідь подрібнюйте.

До двомісячного віку котячі діти потребують 5-разового харчування, з 2 до 8 місяців дотримуйтеся 3-разового режиму, після чого досить годувати кішку двічі на день.

Як доглядати?

Загалом представники цієї породи не вважаються надто вимогливими до догляду вдома, проте якщо ви хочете, щоб вихованець завжди залишався максимально здоровим і красивим, доведеться утримувати його хоча б у мінімальному порядку. Заходи, які для цього необхідні, не такі вже й складні, проте необхідно звикнути до того, що правильне утримання тварини вимагає їх суворої регулярності.

Порожнина рота

Мейн-куни привабливі тим, що із зубним нальотом у них проблем рідко буває, але все одно порожнину рота малюків необхідно оглядати не рідше, ніж 2 рази протягом місяця. Будь-яке порушення правильної форми зубів — це привід звернутися до ветеринарної клініки, щоб фахівці виправили прикус. Для попередження аналогічних проблем годуйте кошеня сухим кормом і купуйте йому спеціалізовані іграшки, щоб він міг їх гризти. Вихованець навряд чи оцінить, проте для його користі необхідно щодня чистити йому зуби м’якою щіточкою зі спеціальною пастою.

Очі

Кіт не може особисто витерти очі, тому в їхніх куточках можуть збиратися бруд і слиз. Це ще не ознака хвороби, але схожі накопичення можуть стати її основою, тому необхідно хоч іноді видаляти їх — для цього застосовують ватний тампон, який вмочують у слабкий чай.

. Потрібно звернути увагу, що ромашковий настій для цієї мети не годиться — через нього навколо очних западин випадає шерсть!

Як і у людини, у мейн-куна у вухах може збиратися сірка, тому вушну раковину необхідно іноді оглядати і чистити за допомогою ватних дисків — це для кота менш неприємно, ніж палички. Аксесуар заздалегідь змочують спеціалізованими краплями, які продаються у ветеринарних аптеках — вони корисні також і для боротьби з вушними кліщами.

Якщо привчити кота до того, що ця процедура — це лише елемент гри, він особливо опиратися не буде.

Кігті

Дуже довгі кігті спричиняють тварині незручність, тому ви або проявляєте турботу і шукаєте рішення, або зустрінетеся з труднощами цілісності меблів. Кігтеточка або спеціальна подушка для кігтів — речі корисні, але і вони не скасовують необхідності вкорочувати безмірно довгі кігтики. Видалення проводиться особливими округлими ножицями, при цьому пігментовані кігті прибирають обережно, зрізуючи тільки краї.

Шерсть

Довгий волосяний покрив котів цієї породи вимагає регулярного догляду. Деякі господарі для кращої зручності причісування застосовують по два-три різні гребінці з різною довжиною і густотою зубів. Видалення шерсті спочатку проводять менш густим приладом, це дає можливість зібрати ключову масу волосся, не застрягаючи в єдиній масі, після цього процедуру повторюють уже гребінцем із частішими зубцями, щоб зібрати залишки. Якщо волосся занадто густе, можна розділити його рядами, водночас зони хвоста, шиї та задніх лап зачіпати не рекомендується.

Грудочки шерсті, що звалялися, необхідно намагатися розплутати і вичесати все непотрібне, якщо це не виходить зробити — просто акуратно відріжте вузлик. Водночас сильно займатися вичісуваннями не слід — позитивний ефект вони дадуть лише в разі, якщо проводяться не більше одного разу на чотири-п’ять днів.

Крім того, хижак дуже охайний, але одного лише вилизування йому буде мало. Щоб особливо не травмувати тварину малоприємною процедурою, купання проводять не частіше, ніж раз на два-три тижні — воно хороше не тільки в плані гігієни, а й добре проявляється на зростанні шерсті. У ветеринарних аптеках можна придбати спеціалізовані котячі шампуні та гелі для купання.

Купають звіра через 4 години після їжі. Терти вихованця не потрібно — тільки даремно заплутаєте густу шерсть. Ідеальна схема миття — посадити в неглибоку воду і обполіскувати душем.

Сушка проводиться як феном, так і натуральним способом.

Як виростити?

Мейн-кун — тварина досить “правильна”, але не всі важливі обов’язки будуть сприйняті нею відразу. Мова не тільки і не стільки про походи в туалет у правильному місці, скільки про єдині правила поведінки у квартирі та звичку до не найприємніших санітарно-гігієнічних процедур на кшталт купання або вичісування. Все це входить у поняття виховання вихованця.

Сенс описаних вище процедур для кота незрозумілий, а самі вони малоприємні, тому не варто дивуватися, якщо добра тварина раптом чинить опір і навіть кусається. Привчати дитину до процедур слід з дитячих часів, досконало — коли вона втомилася після гри, тоді вона більш розслаблена. Починайте з короткої імітації неприємного заняття — приміром, спершу просто увімкніть фен у присутності дитини, коли вона їсть, щоб та звикла до звуку, потім наближайте його, не націлюючи на улюбленця, ще пізніше спрямовуйте повітряний струмінь на кота буквально на лічені секунди, і лише наприкінці поступово збільшуйте тривалість.

Дресирування

Дресирувати мейн-кунів не складе жодних труднощів, але необхідно розуміти особливості поведінки таких тварин, оскільки словесних команд вони, природно, не розуміють. Насамперед, забудьте про будь-які фізичні покарання на кшталт биття або навіть тикання носом — звір так і не зрозуміє, для чого ви чините в такий спосіб, і просто вважатиме вас не дуже хорошою людиною. Експерти рекомендують щоразу карати дитину за проступок, але методом “віддаленого покарання”, наприклад, обстрілюючи її струменем води з пульверизатора. Робити це слід негайно за фактом проступку, тоді в улюбленця виробиться негативна асоціація з тією дією, за яку його покарано, проте він не сприйматиме вас як виконавця покарання.

Будь-яке дресирування передбачає не тільки батіг, а й пряник, і наголос необхідно робити власне на останній. Кожна правильна дія, виконана котом, має бути винагороджена улюбленими ласощами тварини — це допоможе виробити позитивні звички. За правильного підходу представника цієї породи можливо не тільки привчити до лотка, а й навчити безлічі різних трюків.

Привчання до лотка, до речі, виконується дуже легко, і багато часу не займає — звір швидко зрозуміє, що до чого. Зазвичай кошеня хоче до туалету одразу ж після їжі — стежте за ним і ловіть момент, коли він починає виражати хвилювання, після цього негайно хапайте і садіть у лоток. Можливо, мейн-кун не відразу зрозуміє, що відбувається, і захоче втекти, тому завдання дресирувальника — не відпускати звіра, доки він не зробить усі власні справи.

Потрібно звернути увагу, що котячий туалет необхідно регулярно тримати в чистоті, оскільки представники цієї породи дуже охайні, і замість брудного лотка виберуть будь-який інший простір, де чистіше.

Розведення

Якщо самка пройшла в’язку і завагітніла, визначити це можна приблизно після трьох тижнів, оскільки котячі соски помітно стають більшими і набувають добре помітного відтінку рожевого. У період вагітності кішці шкідливий контакт з іншими тваринами, оскільки вони можуть передати її слабкому організму якусь небезпечну заразу. Заборонені й різні щеплення, а ще дегельмінтизація.

Загалом вагітність триває близько 65 днів, однак, як і у випадку з людиною, можливі відхилення від норми. Фахівці зазначають, що при виношуванні менше 60 днів кошенята зазвичай не виживають. Звичайним ускладненням вагітності вважається токсикоз.

Якщо ви, дійсно, турбуєтеся про здоров’я власної улюблениці, приблизно за 15 днів до пологів облаштуйте для неї зручне гніздо, вистеливши його чистими ганчірочками. Після закінчення 2-ох місяців, іншими словами за кілька днів до пологів, ведіть постійне спостереження за твариною.

Якщо ви бачили, що відійшла слизова пробка — значить, малюки з’являються на світ навіть найближчим часом.

Готова народжувати кішка починає кидатися або шукає відокремлений куточок. Акуратно укладіть тварину в облаштоване гніздо і прийміть пологи. Потрібно звернути увагу, що кошенята народжуються в міхурі з плівки, яку необхідно рвати біля рота дитини. Пуповину обрізати на відстані 2 см від тільця, але не зав’язуйте, натомість акуратно протріть мордочку чистою ганчіркою і переконайтеся, що звір нормально дихає, після цього залиште його на піклування матері.

Кастрація і стерилізація

Самка мейн-куна готова до розмноження в досить молодому віці — іноді почавши з 8 місяців. Незадоволений інстинкт змушує тварину страждати, вона може навіть захворіти, загалом у цієї породи прагнення плодитися виражається катанням по підлозі та гучними криками. З котами трохи простіше — вони просто мітять територію, що, тим не менш, теж навряд чи потішить власників. Якщо утримання вихованця у Вас у будинку не передбачає злучок, найкраще відразу вжити заходів, що дозволяють тварині забути про інстинкт.

З котами ситуація трохи легша, оскільки кастрація, інакше кажучи, видалення сім’яників, займає всього-то 5-7 хвилин, і навіть не передбачає накладання швів. Для кішки процедура може набувати різних масштабів — їй можуть видалити або матку, або яєчники, або те й інше відразу, через це тривалість операції може помітно варіювати в межах від 10 до 20 хвилин. Оскільки таке втручання a priori дуже складне, накладання швів вважається просто обов’язковим, через кілька тижнів необхідно буде ще раз заглянути до ветеринара, щоб їх зняти.

Можливі захворювання

Мейн-куни не належать до найболючіших порід, і все ж на них чатує велика кількість найрізноманітніших небезпек і захворювань. Здивувати вони можуть фактично будь-яку систему котячого організму — і серце, і суглоби, і м’язи, і сечовивідну систему. До добре видимих проблем належать ясна, що кровоточать, і зуби, що випадають, а ще порушення роботи кишково-шлункового тракту.

Як це часто буває, значно простіше не допускати появи тривожних симптомів, ніж потім їх прибирати. Останні три причини з-поміж названих належать до найбільш затребуваних, не допустити їх можна як завдяки вибору правильної, ретельно збалансованої їжі, так і постійним чищенням котячих зубів. У порушеннях травлення дуже часто винні глисти, що потрапляють в організм кота ззовні, тому за підозри цієї проблеми слід запропонувати тварині глистогінні засоби з ветеринарної аптеки.

При цьому практично всі хвороби пов’язані з проникненням бактерій, для яких хорошими умовами є бруд і антисанітарія, завдяки цьому дуже важливо вчасно купати і вичісувати тварину, а ще вчасно робити щеплення.

Необхідні щеплення

Популярною, але від цього не менш помилковою вважається думка про те, що у квартирі мейн-куну не загрожують жодні інфекції — вони легко можуть потрапити в приміщення на такій самій підошві взуття. Отже, вакцинації бажано піддавати будь-якого кота, якщо ви хочете, щоб він був здоровий. Є при цьому деякі ситуації, коли щеплення вважається не просто дуже бажаною, а невід’ємною умовою — наприклад, без нього звіра не допустять до участі на виставці і не дозволять йому жити в котячому готелі. Крім того, свідомі господарі зазвичай відмовляються в’язати власну тварину з нещепленим партнером, а транспортування такої особини вважається дуже ризикованим підприємством.

Про те, які щеплення необхідно робити, а які ні, висновки робить тільки сам ветеринар — він відштовхується від особливостей регіону проживання хижака, умов у помешканні господаря, а ще від стану організму самого вихованця.

На превеликий жаль, за результатами щеплення мейн-кун не набуває вічного імунітету, тому процедуру надалі буде потрібно багато разів повторити. Перший епізод буває з кошеням у віці 2-ох місяців, наступний — всього через місяць, далі потрібно щорічно показуватися ветеринару, щоб освіжити захист. При цьому загальний процес не дуже швидкий — за півтора тижні до вакцинації тварина має пройти дегельмінтизацію.